Вчитель року - 2018

Відеорезюме учасника всеукраїнського конкурсу Вчитель року 2018 Габелко Наталії Володимирівни

Есе

Я – педагог і особистість

Кожен вчитель – особистість. Неповторна, багатогранна, як діамант що виграє на сонці різними кольорами. Як діамант, що стає тим ціннішим, чим більше в нього граней – сторін. Досвід, практика, творчість, натхнення – є тим каменем, що шліфує-творить Вчителя-майстра.

Минуло двадцять років, як я вперше переступила поріг школи не як учениця, а як учитель; не як студентка-практикантка, а як викладач. Було велике бажання працювати з дітьми, донести до них красу рідного слова, особливостей красномовства, говорити з ними про письменників, читати твори, долати вершини непізнаного. За ці роки ніколи не виникало в мене навіть гадки, що обрала не ту стежку в житті, не ту професію.

Вже два десятка років минуло як я стала педагогом.

Це велика радість бачити цікавість в дитячих очах, разом з ними знову і знову мандрувати сторінками цікавих книжок, розуміючи, що твій досвід з роками більшає; ти можеш вже не тільки навчати дітей, а ще й стати для них порадницею у житті.

«Лиш той вчитель, хто живе так, як навчає», - сказав мудрий Григорій Савич Сковорода, і його слова є дороговказом для мене; бо діти, як ніхто інший, швидко відчувають неправду, тому виважую кожен свій вчинок, кожне слово, кожну думку. Бо суспільство довірило мені свій найбільший скарб – своє майбутнє!

Пам’ятаю слова нашого завуча Листопад Галини Іванівни, вчителя вищої категорії, дуже шанованого педагога (зараз вже пенсіонера): «Вчитель засіває ниву добірного зерна, а врожай збирає через багато років! Воно дозріє, коли зросте нове покоління, тоді і побачиш результат своє праці!» Ці слова стали для мене дороговказом у професійній діяльності.

Не чекай швидких результатів! Виховуй дитину бути справжньою людиною, вчи її бути наполегливою, відповідальною, розвивай вміння та навички, а разом з тим подавай знання, бо це - основне покликання вчителя.

Серед моїх колишніх учнів є вчителі, лікарі, економісти, бухгалтери, є прості робітники, є домогосподарки. Адже життя наше таке непередбачуване. Я завжди хотіла, щоб мої вихованці були в першу чергу професіоналами. Казала: «Будь-ким ти станеш – завжди будь кращим! Найкращим!»

І найбільша для мене нагорода - це успіхи моїх вихованців, навіть у маленьких справах; це слова вдячності від дітей, це їх впевнений поступ у доросле життя.

Вміння красно мовити, на мою думку, одне з важливих життєвих компетентностей, яку може і повинен сформувати вчитель-мовник. Постійно працюю над вдосконаленням мовної грамотності і не перестаю дивуватися красі та милозвучності нашої мови.

Чи буває мені сумно? Так. Як кожному з нас, коли надії і сподівання розбиваються об камінь жорстокої дійсності. Де ж шукати розради? Шукаю її у томиках улюблених книг, у спогадах, у красі нашої народної пісні, серед рідних людей та в улюбленій справі.

Бажання викладати мову і літературу для мене час від часу стає недосяжним, адже через мало чисельність моєї школи постійно не вистачає навантаження.

Але я залишаюся вчителем. Чи хотілося б колись покинути цю справу? Ні! Ніколи. Мені подобається спілкуватися з дітьми, долучатися до творення їх як особистостей, громадян нашої держави.

Василь Сухомлинський говорить про вчителя: «Учитель творить Людину. Учитель повинен знати і відчувати, що на його совісті – доля кожної дитини, що від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоров’я, щастя людини, яку виховує школа.» Підписуюсь під кожним словом. А ще хочу додати: «Лиш той, хто вірить в себе і свою справу, хто любить її, хто не лукавить, хто живе за покликом серця – той є справжнім педагогом, а також той, хто відчуває себе гідним тієї великої справи, яким є навчання і виховання».

Учитель вкладає в кожну дитину часточку себе. І від цього його не стає менше! Таке велике вчительське серце!

Я вчитель - і цим пишаюся. Я вчитель - і це моє життя. Я вчитель і особистість – і це моя сутність! Це справа мого життя, це моє покликання.